Розгірче моє опустіло,
Наче,осиротіло.
Ходять-бродять по окрузі,
Одні діди та бабусі.
Де ж ті парубки й дівчата?
Подалися в Євросоюз і Штати.
Не на забави,ні відпочивати,
На хліб сущний заробляти!
Бо у нас на Україні,
Усі заводи в руїнах.
Люди зазнають лише мук,
Бо не знають, де прикласти своїх рук.
І,наймитуючи,у наших панів,
(Хоч би як в роботі не «горів»),
Заробітки- копійчані,
слізні...
От тому ми й досі бідні.
Гірка доля селянина,
А він теж,-людина.
Та без засобів на існування,
Не живе,а повільно гине.