Штормило, ревіло Чорне море,
Від кримськотатарського горя.
Небо заволокли свинцеві хмари,
Людей гнали, як оті отари...
Розпачливі крики дітей і старців,
Перетворилися у безкінечний гнів,
Усього татарського народу,
В якого відбирали свободу.
В морі сліз і крові опинилася нація,
У статусі рабської депортації.
За які-то гріхи, сталінські шакали,
Кримських татар силоміць депортували?
За зраду? Невиконання наказу?...
Але ж і татари насмерть стояли,
Й від фашизму землю очищали!
Чимало синів життя віддали,
Щоб люди без страху спали.
P/S.Немає виправдань
сталінським репресіям-злодіянь.
За той кривавий геноцид,
Що зазнав кримськотатарський рід.