Мені байдуже,що колись,
Скажуть про мене люди,
Як віддам я Богу свою душу.
Але поки твердо стою на землі,
По-людськи жити мушу!
Добра,що дає природа,
В Україні-аж тріщать комори...
От тільки ділитись ним не мода,
Звідси виникає непокора.
Майдани «вибухають» бідняками,
Людське горе перетворюється в гнів.
Йде нещадна боротьба з панами,
За хліб,зібраний з полів.
І я,в розбурханій лавині,
Пливу за людською рікою.
Зі стягом жовто-синім,
Аби постояти за правду горою.
Ні перед ким не станем на коліна,
Мета в майданівців одна:
Очистити від бруду Україну,
Щоб настала нова доба.
І ти ставай в шеренгу з нами,
Хай в панів горить земля під ногами.
Ми йдемо Господніми шляхами,
Перемога буде за нами!